Не ставайте залежним

Не так давно у Вашингтоні я побував на ланчі, де було багато керівників вищого рангу. Перед початком ланчу один з організаторів піднявся й проказав невелику молитву перед їжею. Присутні схилили голови.

Коли молитва скінчилась, розпочався власне ланч.

Однак за моїм столом четверо чи п’ятеро осіб із восьми, здається, були глибоко зворушені молитвою. Вони не підводили голів, руки так і тримали на колінах, навіть коли їжу подали. Здається, вони поринули у свої думки про важливе.

І тут я зрозумів, що вони зовсім не молились. Натомість вони були повністю зосереджені на своїх BlackBerry, відсилали й отримували електронні листи, несамовито натискаючи клавіші, наче підлітки, що грають у відеоігри.

Вони писали й отримували повідомлення, а отже, були втрачені для довколишнього світу. Цікаво, але деякі спілкувалися з людьми, що перебували в цьому ж приміщенні. Вони потрапили в технологічну пастку, глибоку прірву, наповнену інформацією, у якій потопали.