Перейти велику пустелю

Багато років тому я на старому Land Rover перетнув Танезруфт, серце пустелі Сахара, що в Алжирі. До того часу французи вже давно покинули пустелю, і станції дозаправлення стояли пусткою, напівзруйновані.

Протяжність пустелі була близько 500 миль, і дорогою не знайти води, їжі, сухої стеблиночки чи бодай мухи. Пустеля абсолютно пласка і схожа на широкий жовтий, посипаний піском паркінг, що тягнеться до обрію в усіх напрямках.

У попередні роки по дорозі через Сахару зникло понад 1300 людей. Усім відомо, що пісок рухається, часто замітаючи навіть найменші ознаки дороги, подорожні губляться вночі, і ніхто їх більше не знаходить, принаймні живими.

Серед цієї позбавленої рис місцевості французи позначили шлях чорними бочками з-під мастила на п’ятдесят п’ять галонів. Вони розмістили їх через кожні п’ять кілометрів, що є точною відстанню до обрію з огляду на кривизну Землі.

Отже, вдень ми бачили лише дві бочки: ту, яку проминули, і ту, яка попереду на відстані п’ять кілометрів. І це було все, що нам потрібне, аби не збитися з дороги.

Від нас вимагалося лише прямувати до наступної бочки. У результаті ми змогли перетнути найбільшу пустелю світу за принципом «від бочки до бочки».