Тестові завдання для перевірки знань
Тестові завдання для перевірки знань
1. Ознаками епілептоїдного характеру є:
а) рішучість;
б) агресивність;
в) емоційна холодність;
г) емпатійність.
2. Людина, яка ставить перед собою нижчі цілі ніж ті, яких вона може досягнути, перебільшує значення невдач, має гостру потребу в підтримці оточення, має таку самооцінку:
а) занижену;
б) завищену;
в) адекватну;
г) патологічну.
3. Здатність особистості самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших здійснювати їх, характеризує:
а) цілеспрямованість особистості;
б) ініціативність особистості;
в) рішучість особистості;
г) наполегливість особистості.
4. У характері психастеніків проявляються такі риси:
а) твердість;
б) ініціативність;
в) нерішучість;
г) рішучість.
5. Псевдовиправдовування власних вчинків і поведінки називається:
а) проекцією;
б) раціоналізацією;
в) сублімацією;
г) витісненням.
6. Егоцентризм, потреба постійної уваги до своєї особи, виражена схильність до театральності у підлітковому віці є характерними для акцентуйованого характеру:
а) гіпертимного типу;
б) епілептоїдного типу;
в) істероїдного типу;
г) конформного типу.
7. Спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших — це:
а) сензитивність;
б) ригідність;
в) інтровертованість;
г) екстравертованість.
8. Крайні варіанти норми як результат підсилення окремих рис характеру називаються:
а) акцентуацією;
б) конформністю;
в) ригідністю;
г) пластичністю.
9. Акцентуації — це такі варіанти розвитку характеру, яким не притаманні:
а) підвищена вразливість;
б) зниження здатності до соціальної адаптації;
в) порушення потребнісно-мотиваційної сфери у формі домінування амбівалентних станів;
г) підвищена здатність до соціальної адаптації.
10. Підкорення будь-яким авторитетам, більшості в групі, схильність до моралізаторства, консерватизму, готовність заради власних інтересів зрадити товариша є характерними у підлітковому віці для акцентуйованого характеру:
а) епілептоїдного типу;
б) істероїдного типу;
в) конформного типу;
г) гіпертимного типу.
11. Спрямованість реакцій та діяльності особистості на себе, на особисті переживання й думки — це:
а) ригідність;
б) інтровертованість;
в) екстравертованість;
г) сензитивність.
12. Однією з перших наукових розробок, у якій запропонована класифікація характеру, була праця:
а) Д. Мілля і А. Бена «Про вивчення характеру»;
б) Ю. Банзена «Нариси характерології»;
в) Теофраста «Характери»;
г) К. Любрюєйра «Характери або вдачі нашого часу».
13. Одним із засновників сучасної характерології є:
а) А. Бен;
б) Т. Рібо;
в) Сократ;
г) Платон.
14. Підвищена збудливість, схильність до апатії, дратівлива реакція на зауваження, різка зміна настрою від піднесеного до пригніченого є характерними у підлітковому віці для акцентуйованого характеру:
а) циклоїдного типу;
б) конформного типу;
в) гіпертимного типу;
г) сензитивного типу.
15. Складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини, — це:
а) інтровертованість;
б) екстравертованість;
в) сензитивність;
г) ригідність.
16. У характері психастеніків має прояв така риса, як:
а) нерішучість;
б) жорстокість;
в) наполегливість;
г) ініціативність.
17. Зміна настрою від піднесеного до пригніченого є характерною для:
а) конформного типу;
б) гіпертимного типу;
в) сензитивного типу;
г) циклоїдного типу.
18. Характер не є вродженою якістю особистості. Він формується під впливом:
а) задатків;
б) відчуттів;
в) соціуму;
г) здібностей.
19. Для підлітків з істероїдною акцентуацією характеру найважче:
а) говорити неправду;
б) фантазувати;
в) адаптуватися в колективі;
г) коли не звертають на них увагу.
20. Особистість з шизоїдною акцентуацією характеру є:
а) замкнена;
б) емпатійна;
в) екстравертивна;
г) комунікабельна.
21. Про який тип акцентуації характеру свідчить занудливість, схильність до повчань, некомунікабельність:
а) застрягаючий;
б) педантичний;
в) тривожний;
г) збудливий.
22. Про який тип акцентуації характеру свідчить сильне прагнення до лідерства, прагнення влади й похвали:
а) емотивний;
б) екзальтований;
в) екстравертований;
г) демонстративний.
23. Теорія про екстраверсію/інтроверсію була розроблена:
а) А. Адлером;
б) 3. Фрейдом;
в) К. Юнгом;
г) К. Роджерсом.
24. Такі риси особистості, як скромність і самокритичність, егоїзм, характеризують ставлення особистості:
а) до людей;
б) до діяльності;
в) до суспільної й особистої відповідальності;
г) до себе.
25. Уміння за власною ініціативою ставити цілі й знаходити шляхи їх досягнення характеризують людину як:
а) цілеспрямовану;
б) рішучу;
в) настирливу;
г) самостійну.
26. У характері особистість проявляється більшою мірою з боку:
а) змістовного;
б) динамічного;
в) процесуального;
г) структурного.
27. Сила у відношенні до характеру є його:
а) типом;
б) рисою;
в) якістю;
г) акцентуацією.
28. Від характеру людини залежать:
а) темперамент та інтереси;
б) темперамент та здібності;
в) мотиви вчинків, цілі дій людини;
г) темперамент мотиви вчинків.
29. Переконаність людини визначає:
а) її ставлення до діяльності;
б) готовність до певного виду діяльності;
в) тип акцентуації характеру людини;
г) тривалу спрямованість діяльності людини.
30. Характер людини розвивається:
а) до трирічного віку;
б) до десятирічного віку;
в) упродовж усього життя;
г) він не розвивається, а є генетично зумовленою даністю.
31. Два студенти мають схожі інтереси, чи дає даний факт змогу дійти висновку про подібність їх характерів:
а) так, адже подібність інтересів визначає подібність характерів;
б) ні, адже схожість інтересів не передбачає аналогічності рис характеру;
в) можливо, адже подібність інтересів може свідчити про аналогічну спрямованість особистостей;
г) так, оскільки інтереси є визначальною рисою сформованого характеру.
32. Провідним компонентом сформованого характеру є:
а) система переконань;
б) навички та здібності;
в) темперамент та інтереси;
г) темперамент та здібності.
33. Риси характеру, які формуються у перші місяці життя дитини і залежать від поведінки та ставлення матері до малюка, — це:
а) доброта, товариськість, чуйність, егоїстичність, байдужість;
б) наполегливість, принциповість, цілеспрямованість, самостійність, витримка;
в) охайність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, працелюбність;
г) чесність, справедливість, гуманність, тактовність, толерантність.
34. Компонент характеру, що проявляється у вибірковому позитивному чи негативному оцінному ставленні людини до вчинків, діяльності інших та до самої себе, називається:
а) темпераментом;
б) спрямованістю;
в) переконанням;
г) волею.
35. Аналізуючи суперечку з друзями, студент визначив власні негативні риси характеру: нестриманість, різкість, категоричність. Він зробив висновок про необхідність розвитку витримки, толерантності, уміння зрозуміло висловлювати власні думки. Описані дії характеризують такий процес:
а) самореалізацію;
б) самоповагу;
в) самоосвіту;
г) самовиховання.
36. Термін «характер» ввів:
а) Аристотель;
б) Теофраст;
в) Сократ;
г) Платон.
37. Переконання — це:
а) головна складова структури характеру;
б) вибіркове позитивне або негативне оцінне ставлення особистості до вчинків і діяльності людей;
в) знання, ідеї, погляди;
г) індивідуальний стиль соціальної поведінки особистості.
38. Хто з видатних учених звернув увагу на наявність у дітей таких негативних типів характеру, як «тишки», «ісусики», «нагромаджувачі», «пристосуванці», «ґави», «роззяви», «кокетки», «нахлібники», «мізантропи», «мрійники», «зубрили»:
а) В.О. Сухомлинський;
б) А.В. Петровський;
в) А.С. Макаренко;
г) Г.С. Костюк.
39. Астеноневротичному типу характеру притаманна:
а) зосередженість на своєму внутрішньому світі;
б) імпульсивність у діях і вчинках;
в) підвищена дратівливість і легка втомлюваність;
г) велика сором’язливість, емоційна нестійкість, невпевненість, висока самокритичність.
40. Сукупність найбільш стійких психічних рис особистості, які проявляються в діях і вчинках людини, — це:
а) звичка;
б) доля;
в) характер;
г) вчинок.
41. Самооцінка має бути:
а) адекватною;
б) неадекватно заниженою;
в) неадекватно завищеною;
г) патологічною.
42. Гіпертимний тип акцентуації характеру виявляється в:
а) інтересі до теоретичних наук, філософських міркувань;
б) схильності до професій, пов’язаних із постійним спілкуванням;
в) схильності до розчарування в професії;
г) схильності до професій, пов’язаних із близькістю до природи.
43. Демонстративний тип акцентуації характеру виявляється у:
а) вираженому прагненні бути в центрі уваги й досягати своїх цілей будь-якою ціною;
б) акторському обдаруванні;
в) дуже мінливому настрої, балакучості;
г) самостійності.
44. Педантичний тип акцентуації характеру виявляється у:
а) високій пристосовуваності до людей;
б) надмірній акуратності, «занудливості», сумлінності, рівному настрої, надійності в справах і почуттях;
в) схильності до затяжних конфліктів;
г) роботі, що дає відчуття незалежності.
45. Емотивний (емоційний) тип акцентуації характеру можна визначити за:
а) прагненням домогтися високих показників у будь-якій справі;
б) надмірною чутливістю, уразливістю;
в) комунікабельністю;
г) роботою, що не потребує широкого кола спілкування.
46. Особливі прикмети (риси), яких людина набуває в процесі життя в суспільстві, - це:
а) задатки;
б) здібності;
в) темперамент;
г) характер.
47. Надзвичайна роздратованість з нападами туги, страху, гніву, упертості, образливості, конфліктності є основними ознаками (за П.Б. Ганушкіним):
а) циклоїдів;
б) шизоїдів;
в) психастеників;
г) епилептоїдів.
48. Підвищена вразливість, збудливість, швидке психічне виснаження, роздратованість, нерішучість притаманні (за П.Б. Ганушкіним):
а) астеників;
б) шизоїдів;
в) психастеників;
г) епилептоїдів.
49. Зміст характеру особистості визначається:
а) темпераментом;
б) здібностями;
в) типом нервової системи;
г) суспільними умовами життя та вихованням.
50. У вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей та самої себе виявляється такий компонент характеру, як:
а) розумові риси;
б) визначеність;
в) спрямованість;
г) сила.