Гуманізація психіатрії

Надто довго — півстоліття, якщо бути точним, — психіатрія намагалася інтерпретувати людський розум винятково як механізм, і внаслідок цього терапія душевних захворювань зводилася до технічних термінів. Я вірю, що ця ідея себе вичерпала. Те, що зараз бовваніє на обрії, — це силует не психологізованої медицини, а радше гуманізованої психіатрії.

Одначе лікар, який досі розуміє свою роль головно як роль техніка, мусить визнати, що не вбачає в пацієнтові нічого, окрім механізму, замість того щоб розгледіти людську істоту поза хворобою!

Людська істота — це не одна річ із купи; речі визначають одна одну, але людина сама визначає себе. Якою вона стане — у межах своїх здібностей й оточення — вона вирішує самостійно. У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин.

Наше покоління реалістичне, позаяк ми дізналися, якою насправді є людина. Урешті, саме людина винайшла газові камери в Освенцимі; але вона також була тою істотою, яка входила до цих камер велично, з молитвою до Ісуса чи «Шма Ісраель» на вустах.