Методики дослідження уваги

Методики дослідження уваги

Дослідження вибірковості уваги

Мета дослідження: визначення рівня вибіркової уваги.

Матеріали та обладнання: тестовий бланк, олівець і секундомір.

Процедура дослідження: дослідження проводиться в парах: один — експериментатор, другий — досліджуваний. Експериментатор зачитує досліджуваному інструкцію, видає тестовий бланк і фіксує час виконання завдання.

Інструкція досліджуваному: «Вам буде видано тестовий бланк із надрукованими в ньому в рядках буквами та словами. Відшукайте і підкресліть там слова. Намагайтеся не пропустити жодного слова і працювати швидко, оскільки час фіксується. Якщо все зрозуміло і немає запитань, тоді починаємо!»

Тестовий бланк має такий вигляд:

Тестовий бланк

бсонцевтргшоурайонзгуцновинахеьгчафактуекекзаментроч

ягшгупрокуроргурсеабестеоріяенстджзбьамхокейтронциуршро

фщуйлзхтелевізорболджшзхюелгшьбпамятьшогхеюжипдрашл

ослдкнесладспектакльячсимтьбаюжюерадістьвуфупеждлорп

тнародшмвтьлджьхегнеекуифйжрепортажзждорлафивюефбь

дьконкурсзжшнаптйфячицувскапирособистістьехжеьеюбшшг

лоджепрплаванняделживанезбьтрлшшжнпркивкомедіяшлдкцу

йфвідчаййфрячатлджетьбюнхтьфтасенлабораторіялшдшнруугр

гшщтлроснованіезшеремітдтмтаопрукгвмстрпсихіатріябплнст

чьйфяонтзацеьантзахтлкнноп

Після тестування досліджуваний робить звіт про те, як він виконував запропоноване йому завдання.

Обробка та аналіз результатів

Показниками вибірковості уваги в цьому досліді є час виконання завдання і кількість пропусків під час відшукування та підкреслювання слів. Усього в даному тесті 25 слів: сонце, район, новина, факт, екзамен, прокурор, теорія, хокей, трон, телевізор, пам’ять, сприймання, любов, спектакль, радість, народ, репортаж, конкурс, особистість, плавання, комедія, відчай, лабораторія, основа, психіатрія. Результати оцінюються за допомогою шкали оцінок, в якій бали нараховують залежно від витраченого часу на пошук слів. За кожен пропуск слова віднімається по одному балу.

Бали у запропонованій шкалі оцінок дають можливість встановити абстрактні величини якісних оцінок рівня вибірковості уваги. Коли ж у досліджуваного від 0 до 3 балів, то важливо на основі його самозвіту та спостереження експериментатора за ходом досліду з’ясувати причину слабкої вибірковості. Її можуть викликати: стан сильного емоційного збудження; зовнішні перешкоди, які призвели до фрустрації досліджуваного; приховане небажання тестуватися та інше.

У більшості даних має прояв зв’язок між результатами тестування та індивідуальним досвідом і діяльністю досліджуваного.

Вибірковість уваги піддається тренуванню. Можна запропонувати вправи, схожі до даного тесту, для її покращення. Дуже високий рівень вибірковості уваги є одним з проявів феноменальної психічної активності людини.

Дослідження переключення уваги

Мета дослідження: визначення рівня переключення уваги.

Обладнання: секундомір і модифікована Ф.Д. Горбовим цифрова таблиця Шульте. На таблиці в 49 квадратах розміщено числа чорного і червоного кольорів у випадкових комбінаціях, які виключають можливість запам’ятовування. Розміри квадратів із цифрами — 5 х 5 см, а розташовані вони рядами: 7 по горизонталі та 7 по вертикалі. Лінії, що поділяють аркуш на клітини, тонкі, чорного кольору.

Процедура дослідження: у тестуванні беруть участь три особи: експериментатор, досліджуваний і спостерігач-протоколіст.

Дослід складається із трьох серій, які йдуть одна за одною. У першій серії досліджуваному пропонують одночасно назвати і вказати чорні цифри в зростаючому порядку, у другій — червоні цифри в порядку спадання, а в третій серії він називає і показує червоні та чорні цифри почергово, причому чорні, як і в першій серії, називаються в порядку зростання, а червоні — в порядку спадання.

Досліджуваному пропонують сісти зручно за стіл і дають невелику указку.

Завдання експериментатора: перед кожною серією досліду проводити інструктаж досліджуваному, подавати команду «Починаємо!» для відшукування та називання, стежити за секундоміром за часом виконання досліджуваним серії.

Спостерігач-протоколіст допомагає експериментаторові визначати помилки, допущені досліджуваним під час виконання завдання, веде протокол дослідження.

Таблиця показується досліджуваному в кожній серії тільки після інструкції за сигналом «Починаємо!», для того, щоб досліджуваний завчасно не шукав розміщення відповідних цифр.

Інструкція досліджуваному в першій серії: «Візьміть указку. Вам буде показано таблицю з червоними і чорними цифрами. Якомога швидше і без помилок знайдіть та вкажіть усі чорні цифри в порядку зростання від 1 до 25.

Колір називати не потрібно, тільки саме число. Якщо все зрозуміло, тоді приготуйтеся. Починаємо!»

Інструкція досліджуваному в другій серії: «На цій самій таблиці відшукайте і вкажіть всі червоні цифри в спадаючому порядку від 24 до 1. Постарайтеся працювати швидко і без помилок. Колір називати не треба, називайте тільки саме число. Приготуйтеся! Починаємо!»

Перед початком кожної серії роблять перерву тривалістю 3–4 хв. Для відпочинку досліджуваного.

Інструкція досліджуваному в третій серії: «На таблиці червоно- чорних чисел якомога швидше і без помилок знаходьте, називайте і вказуйте то чорні, то червоні цифри поперемінно. Чорні при цьому мають послідовно зростати, а червоні — спадати. Починайте з 1-ї чорної та 24-ї червоної цифр. Колір цифр називати не треба, тільки самі числа. Якщо все зрозуміло і немає запитань, тоді приготуйтеся. Починаємо!»

Якщо досліджуваний у процесі виконання завдання будь-якої із серій помиляється, то він сам має знайти помилку. У деяких найскладніших випадках можливе підказування спостерігача- протоколіста. Секундомір при цьому не зупиняють.

Після проведення всього досліду досліджуваний робить самозвіт. За його допомогою визначають стратегію пошуку цифр і особливості виконання завдання.

Обробка результатів

Під час обробки результатів необхідно:

Побудувати графік часу, затраченого досліджуваним на виконання трьох серій досліду.

Установити час переключення уваги. Час переключення уваги вираховується як різниця часу між третьою серією і сумою першої та другої серій. Показник часу переключення визначають за формулою

Т = Т_з — (Т₁ + Т₂),

де Т₁ — час, затрачений досліджуваним на виконання першої серії;

Т₂ — час, затрачений на виконання другої серії;

Т₃ — час, затрачений досліджуваним на виконання третьої серії.

Аналіз результатів: рівень розвитку переключення уваги визначається за допомогою таблиці.

Оскільки швидкість виконання завдань першої та другої серій суттєво впливає на остаточний показник переключення уваги, то, якщо досліджуваний виконував завдання в першій чи в другій серіях менше, ніж за 33 с, кінцевий показник слід збільшити, піднявши ранг на одиницю чи на дві. Коли ж у першій чи в другій серіях досліджуваний на пошук цифр витрачав більше 60 с, то ранговий знак збільшується на 1 чи на 2, тобто рівень переключення визначається як більш низький.

Якщо час переключення є меншим або дорівнює 0, та дослід треба повторити. Це означає, що досліджуваний на сприйняв інструкції у першій чи в другій серіях.

Аналізуючи результати, важливо простежити специфіку пошуку досліджуваним чисел, особливості виходу зі складних ситуацій, коли число з певних причин одразу знайти не вдається. Одні люди відчувають утруднення, якщо шукане число стоїть поряд із тільки-но знайденим, а інші — якщо воно стоїть далеко від нього.

На основі аналізу кількісних показників, графіка часу конання трьох серій, кількості зроблених помилок, словесного звіту досліджуваного, спостережень експериментатора і протоколіста можна описати характер переключення уваги, враховуючи особливості концентрації, і запропонувати рекомендації щодо його розвитку. В юнацькому віці студенти можуть тренувати переключення уваги, змінюючи види діяльності, чергуючи самопідготовку з навчальних дисциплін. Адекватними до даного тесту будуть вправи, спрямовані на переключення уваги з одного об’єкта спостереження на інші, почергове виконання різноманітних дій.

Дослідження розподілу уваги

Виконайте наступні завдання.

Зазначте час та спробуйте називати за порядком літери алфавіту і після кожної — число, а при називанні наступної літери додавати до попереднього числа 3. Тобто: «а-1», «б-4», «в-?» і так далі, поки не дійдете до літери «ф». Перевірте, скільки часу ви затрачаєте на це завдання, і виконайте наступне: на аркуші паперу пишіть числа від 1 до 20 і одночасно вголос лічіть у зворотному порядку — від 20 до 1.

Останнє завдання таке: читайте вголос книгу і одночасно пишіть щось, наприклад: «+ — + — + — +».

Чи спостережливі Ви?

У кожному з малюнків цієї серії допущена помилка або не вистачає якоїсь деталі. Щоб знайти цю помилку, треба бути спостережливим, але окрім того — мати певні знання. Спробуйте знайти помилку чи пропуск.

Прийоми розвитку уваги

1. «Хто швидше?»

Досліджуваним пропонують як можна швидше і точніше викреслити у колонці будь-якого тексту якусь літеру, яка часто трапляється, наприклад, «о» чи «а». Успішність виконання завдання оцінюється за часом його виконання і кількістю допущених помилок — пропущених літер: чим менша величина цих показників, тим вища успішність. При цьому треба заохочувати успіхи та стимулювати інтерес.

Для тренування переключення та розподілу уваги завдання змінюють: пропонується закреслювати одну літеру вертикальною лінією, а іншу — горизонтальною чи за сигналом чергувати закреслювання однієї літери із закреслюванням іншої. З часом завдання можна ускладнювати. Наприклад, одну літеру закреслювати, іншу підкреслювати, а третю — обводити кружечком.

Мета такого тренування — вироблення звичних, доведених до автоматизму дій, що підлягають певній, чітко усвідомлюваній меті. Час завдань змінюється залежно від віку (молодші школярі — до 15 хвилин, підлітки — до 30 хвилин).

2. Спостережливість

Досліджуваним пропонується по пам’яті детально описати двір навчального закладу, шлях з дому до навчального закладу — те, що вони бачили сотні разів.

Такі описи досліджувані можуть робити усно або письмово, а потім порівнюють їх між собою, з реальною дійсністю. У цій грі виявляються зв’язки уваги і зорової пам’яті.

3. Коректура

Ведучий записує на аркуші кілька речень з пропуском і перестановкою літер у деяких словах. Досліджуваному дозволяється прочитати цей текст лише один раз, відразу виправляючи помилки ручкою чи олівцем. Потім він передає аркуш іншому учневі, який виправляє помилки, що залишились, ручкою іншого кольору. Можливе проведення змагань у парах.

4. Пальці

Учасники зручно розташовуються на стільцях, утворюючи коло. Слід переплести пальці покладених на колінах рук, залишивши великі пальці вільними. За командою «Розпочали» повільно повертати великі пальці один навколо іншого з постійною швидкістю і в одному напрямі, слідкуючи за тим, щоб вони не торкались один одного. Зосередити увагу на цьому русі. За командою «Стоп» припинити вправу. Тривалість 5-15 хвилин.

Деякі учасники відчувають незвичайні відчуття: збільшення чи відчуження пальців, зміна напряму їх руху. Хтось буде відчувати сильне роздратування чи неспокій. Ці труднощі пов’язані з незвичайністю об’єкта зосередження.

5. Концентрація

Концентрація може проводитись на зовнішніх матеріальних об’єктах, на органах тіла чи на думках.

Необхідно задати час, прийняти відповідну поставу, розслабити м’язи і вибрати об’єкт концентрації. Якщо думки почнуть переключатись з одного об’єкта на інший, не можна різко боротися з цим, перевтомлюватись, трусити головою, відганяючи сторонні думки. З мірою того, як думки відходять в бік, слід м’яко повертати їх до мети концентрації. Важливо, щоб протягом відведеного часу думка відходила в бік не більше трьох разів.

6. «Муха»

Для цієї вправи потрібна дошка з розкресленим на ній дев’яти клітинним полем 3*3 і невеликий шматок пластиліну (який буде виконувати роль «дресированої мухи»). Дошка ставиться вертикально і ведучий пояснює учасникам, що переміщення «мухи» з однієї клітинки на іншу відбувається за допомогою подачі їй команд, які вона слухняно виконує. За однією з чотирьох можливих команд («вверх», «вниз», «вправо» чи «вліво») «муха» переміщується відповідно на сусідню клітинку. Вихідне положення «мухи» — центральна клітинка ігрового поля. Команди подаються учасникам за чергою. Гравці повинні, невідступно слідкуючи за переміщеннями «мухи», не допустити її виходу за межі ігрового поля.

Після усіх цих пояснень починається сама гра. Вона проводиться на уявному полі, яке кожен з учасників уявляє перед собою. Якщо хтось втрачає нитку гри чи «бачить», що «муха» залишила поле, він дає команду «Стоп» і, повернувши «муху» на центральну клітинку, починає гру спочатку.

«Муха» вимагає від гравців постійної зосередженості, однак, після того, як вправа добре усвідомлена, її можна ускладнити. Збільшивши кількість ігрових клітинок (наприклад, до 4*4) чи кількість «мух», в останньому випадку команди подаються кожній «мусі» окремо.

7. Селектор

Для вправи обирається один з учасників гри — «приймач». Решта групи — «передавачі» — зайняті тим, що кожен лічить уголос від різних чисел і в різних напрямах. «Приймач» тримає у руці жезл і мовчки слухає. Він повинен почергово налаштуватись на кожен «передавач». Якщо йому надто складно почути той чи інший «передавач», він може жестом змусити його говорити голосніше. Якщо йому надто легко, він може збавити звук. Після того, як «приймач» достатньо попрацює, він передає жезл своєму сусідові, а сам стає «передавачем». У ході гри жезл здійснює повне коло.

8. Найуважніший

Учасники повинні встати півколом і визначити ведучого. Ведучий протягом декількох секунд намагається запам’ятати порядок розташування гравців. Потім за сигналом відвертається і називає порядок, у якому стоять товариші. Ведучими повинні побувати усі гравці за чергою.

9. Надувага

Учасники розбиваються на дві групи: «ті, хто заважає» та «уважні. «Уважні» розставляються ведучим по периметру кімнати обличчям до центру і отримують завдання: зобразити людину, повністю зосереджену на якійсь внутрішній роботі, яка не помічає оточуючого. «Ті, хто заважає» отримують завдання під час вправи відволікати «уважних» (але не торкатись їх).

10. Камінь, ножиці, папір

Учасники повинні розділитись на пари. Бажано, щоб усі сиділи один навпроти одного. На рахунок «три» кожен учасник викидає на пальцях одну із трьох фігур: камінь — кулак, ножиці — два пальці, папір — відкрита долоня. Причому діє правило: ножиці ріжуть папір, камінь тупить ножиці, папір може огорнути собою камінь. Відповідно, гравець, який викинув на пальцях таку фігуру, яка «переможе» противника (наприклад, камінь переможе ножиці), залишається, а той, хто програв, виходить з гри. Далі — наступний тур гри — пари утворюються з переможців.

11. Лічба фігур

Ведіть одночасно лічбу різних фігур, наприклад (перша стрічка): круг білий — один, круг чорний — один, круг білий — два, круг білий — три, круг чорний — два, круг білий — чотири, і так далі.