Словник термінів
Словник термінів
Внутрішнє мовлення — це вся та мовна діяльність, що виконує психологічно внутрішні функції.
Діалог — це безпосереднє спілкування двох і більше людей у формі розмови чи обміну репліками.
Екстеріоризація мовлення — це процес переходу внутрішнього мовлення у зовнішнє.
Інтеріоризація мовлення — це процес переходу зовнішнього мовлення у внутрішнє.
Мова — це система словесних знаків. Вона охоплює слова з їх значенням і граматику — набір правил, за якими будується речення.
Мовленнєва діяльність — активний, цілеспрямований, опосередкований мовою і зумовлений ситуацією спілкування процес взаємодії людей між собою.
Монологічне мовлення (монолог) — зв’язне мовлення однієї особи, комунікативна мета якої — повідомлення про які-небудь факти, явища реальної дійсності.
Морфема — це поєднання звуків (фонем), що характеризується певним граматичним значенням, яке може проявлятися тільки в складі слова.
Правила мовного етикету — особлива група стереотипних, стійких формул спілкування, що реалізуються в основному в одиницях лексичного, фразеологічного, морфологічного рівнів.
Предмет мови — відображуваний у мовленнєвій діяльності фрагмент, явище, подія навколишньої дійсності.
Психолінгвістика — галузь психології, що досліджує психологічні та лінгвістичні аспекти мовленнєвої діяльності людини, соціальні та психологічні площини використання мови в процесах мовленнєвої комунікації та індивідуальної мовленнєво-мислительної діяльності.
Психологічні механізми мовленнєвої діяльності — осмислення, мнемічної організації, випереджального аналізу та синтезу мови.
Речення — це поєднання слів, що в завершеному вигляді передає певну думку.
Слово — стійкий комплекс звуків, що має значення.
Текст — макроодиниця мови, що являє собою поєднання кількох речень і в розгорнутому вигляді розкриває певну тему.
Фонема — це звук мовлення, що виконує смислорозрізнювальну функцію, суть якої полягає в можливості відрізняти одне слово від інших.