НАЙПРОСТІША ПАМ’ЯТЬ

Усі, звичайно, знають, що в повній темноті побачити нічого не можна. Але іноді дещо все-таки можна роздивитися.

Давайте помістимо кого-небудь в абсолютно темну кімнату й дамо час звикнути до темноти. Потім скажемо нашому випробовуваному, що, як тільки спалахне світло, він повинен дивитися на власну руку. На півсекунди вмикається яскраве світло, а коли в кімнаті знову повна темрява, трапляється дивина: випробовуваний продовжує бачити свою руку, правда, не дуже виразно, але все-таки бачить. Поступово контури руки почнуть розпливатися, і незабаром вона абсолютно зникне в темряві.

У цьому явищі дивовижного набагато менше, чим здається на перший погляд. Сліди тих процесів, які виникли під дією подразника (у даному випадку яскраво освітлена рука), зберігалися ще якийсь час в зоровому аналізаторі. Але після того, як цей образ (такі образи називають послідовними) зник, можна бути упевненим, що зник він назавжди. І якщо узагальнений образ будинку ми можемо викликати в пам’яті, варто нам тільки захотіти цього, то послідовний образ ніколи не повертається. Психологи вважають послідовні образи простою формою прояву слідів.

Але є ще одна проста форма пам’яті, правда, зустрічається вона далеко не в кожного. Один німецький психолог помітив наступне: деякі художники, малюючи предмет «з натури», не потребують того, щоб він постійно знаходився у них перед очима. Вони просто якийсь час розглядають його, а потім малюють по пам’яті. При цьому зображення виходить точним до найдрібніших подробиць. Психолог став вивчати це явище і знайшов, що деякі люди продовжують бачити предмет, причому саме той же конкретний предмет, коли його вже немає перед очима. Вони можуть побачити його в будь-який час, як тільки їм це знадобиться, і ця здатність довго зберігається.

У таких випадках говорять, що людина володіє наочними, або, як висловлюються вчені, ейдетичними, образами.

Подальше вивчення показало, що ейдетичними образами найчастіше володіють діти, а з роками ця здатність зменшується. У 1921 р. на психологічному конгресі ученим продемонстрували цілу групу дітей, яким протягом 9 секунд показували картину (ви бачите її на сторінці), Після того, як картину прибрали, вони продовжували її бачити. Ось яка бесіда відбулася між експериментатором і одним із хлопчиків. Але перш ніж читати її запис, ви теж подивіться на картину протягом 9 секунд, а потім, перш ніж читати відповідь на питання, спробуйте самі на нього відповісти.

Питання: скільки людей намальовано?

Відповідь: шість — четверо чоловіків і дві жінки. Один поливає вулицю, троє інших йдуть на роботу.

Питання: в якому напрямі йдуть ці троє чоловіків?

Відповідь: туди, углиб (показує рукою напрям).

Питання: що бачиш ти у другої людини?

Відповідь: він палить довгу трубку.

Питання: що несе ця людина на плечі?

Відповідь: велику кирку.

Питання: що несе на плечі людина, що йде попереду?

Відповідь: лопату.

Питання: а той, що йде позаду?

Відповідь: довгасту лопату.

Питання: люди ці йдуть по тротуару чи посередині вулиці?

Відповідь: по тротуару.

Питання: скільки вікон в першому поверсі будинку, повз який проходять ці люди?

Відповідь: шість — п’ять збоку і одне попереду.

Питання: чим відрізняється це вікно попереду будинку від вікон збоку?

Відповідь: переднє вікно прикрите віконницями.

Питання: скільки глечиків з молоком стоїть на візку?

Відповідь: п’ять.

Питання: бачиш вивіску над дверима, біля якої стоїть жінка? Відповідь: так.

Питання: що на ній позначено?

Відповідь: важко прочитати… все ж таки… номер, потім цифра 3 і потім 8 або 9.

Питання: як написаний номер?

Відповідь: велике «N» і маленьке «о» з двома рисками під ним. Питання: а зараз прочитай другу вивіску.

Відповідь: молочна лавка.

Питання: у якому напрямі дивиться корова на вивісці?

Відповідь: вліво.

Питання: звідки дістає воду той, хто поливає вулицю?

Відповідь: з чотирикутного отвору.

Ви, напевно, переконалися, що запам’ятати за 9 секунд так багато дрібних деталей картини неможливо. Щоб зуміти відповісти на всі питання, необхідно продовжувати бачити картину і після того, як вона прибрана.

Звичайно, наочні образи сильно відрізняються від послідовних перш за все тим, що людина може викликати їх довільно. Проте це теж результат наслідків зорового збудження. (У лабіринтах психології особистості: Світ психічних явищ / Авт. — упоряд. О.В.Тимченко, В.Б. Шапар. — Харків: Прапор, 1997. — С. 157–159).