РОЗЛАДИ ВОЛІ

РОЗЛАДИ ВОЛІ

Розлади волі проявляються у вигляді:

незрілості і недорозвитку волі — некерованість вольовою поведінкою (синдром дефіциту уваги, гіперкінетична поведінка, олігофренія).

Надмірної активності. Хворобливе посилення вольової активності буває у наркоманів при пошуках наркотиків, у маніакальних хворих, психопатичних осіб і має назву гіпербулія. Ця активність має однобічний характер, її продукція є хворобливою, супроводжується підвищеною балакучістю.

Послабленні активності — гіпобулія — спостерігається при депресивних станах та інших формах пригнічення психічної діяльності. При депресії хворі з великим зусиллям рухаються, довго добирають і насилу вимовляють слова, віддають перевагу перебуванню у ліжку. Відсутність вольової активності — абулія — часто поєднується з моторною загальмованістю (ступором) або аутизмом (повною німотою).

Перекручення вольової активності — парабулія — трапляється при шизофренії та деяких хворобах, що супроводжуються зниженням інтелекту. Проявляється негативізмом — безпідставною впертістю, невиконанням діяльності; амбітендентністю — одночасно наявні активні дії та відмова від них; імпульсивністю — безмотивність дій і вольова некерованість.

Розладів потягу. Потяг визначається потребами, це складне явище, воно формується на основі безумовних рефлексів — інстинктів, які опосередковуються корою великих півкуль головного мозку і відбиваються у вольовій діяльності. Крім інстинктивних потреб, потяг включає у себе потреби більш високого рівня.

Розлади потягу:

1. Послаблення і посилення харчового потягу. Зниження чи відсутність апетиту — анорексія (втрата бажання споживати їжу), відмова від їжі. Відмова від їжі у хворого може бути пов’язана з наявністю у нього маячних ідей отруєння, самозвинувачення, нюхових чи смакових галюцинацій, ступору, тяжкої депресії, істеричного неврозу. Постійна відмова від їжі може призвести хворого до виснаження. Підвищення (посилення) харчового потягу проявляється підвищеним апетитом і почуттям голоду (булімія), а також багатоядністю (поліфагія).

2. Послаблення і посилення статевого потягу. Посилення статевого потягу (гіперсексуальність) часто трапляється при маніакальних станах, при органічних захворюваннях головного мозку.

Зниження статевого потягу (гіпосексуальність) буває при депресії, шизофренії, астенічних станах, неврозах.

3. Перекручення потягу — торкається різних інстинктів.

— Розлад інстинкту самозбереження — проявляється прагненням нанести собі шкоду гострими предметами, проковтнути неїстівні речі (цвяхи, голки, ложки, ножиці). Інколи це робиться через хворобливе прагнення стати об’єктом хірургічної операції для видалення проковтнутих предметів. Трапляється потяг до самогубства (суїцидоманія), до поїдання власних екскрементів (копрофагія).

— Перекручення статевого потягу (перверзії) — торкаються різних форм статевого життя. Найчастіше трапляються:

— гомосексуалізм — потяг до особи однойменної статі;

— трансвестизм — хворобливий потяг до переодягання в одяг протилежної статі;

— ексгібіціонізм — хворобливий потяг до оголення статевих органів у присутності жінок;

— садизм — потяг завдавати статевому партнеру больових відчуттів, щоб досягти статевого задоволення;

— мазохізм — бажання зазнати від статевого партнера больових відчуттів;

рідше трапляються:

— педофілія — статевий потяг до дітей;

— некрофілія — статевий потяг до трупів;

— зоофілія (скотолозтво) — статевий потяг до тварин;

— фетишизм — статевий потяг до жіночого туалету.

4. Імпульсивні потяг і дії — виникають раптово. За своїм змістом імпульсивний потяг вступає у протиріччя з усталеними міжособистісними і соціальними стосунками. Цим нагадує невідчепні ідеї. Відрізняється від них нездоланністю прагнення до реалізації, втратою здатності боротись із потягом, що нерідко набуває кримінального характеру. До імпульсивних дій відносять такі види потягу:

— піроманія — потяг до підпалів;

— клептоманія — потяг до крадіжок без корисливої мети;

— дромоманія — потяг до бродяжництва.

Розлади психомоторики:

— недорозвиток психомоторики;

— гіпокінезії — зменшення дій та довільних рухів;

— гіперкінезії — рухове збудження; ехопраксії — повторення рухів співрозмовника; ехолалії — повторення слів; ехомімії — копіювання міміки;

— паракінезії — спотворення рухів;

— гіперкінези — мимовільні рухи окремих м’язів або групи м’язів. Розлад цілеспрямованості дій — диспраксія — спостерігається головним чином при органічних неврологічних захворюваннях, рідше за деяких психічних розладів, в основному таких, які пов’язані з органічними ураженнями нервової системи. Більш легкий ступінь диспраксії — апраксія — втрата здатності здійснювати цілеспрямовані дії за збереження рухової і координаційної здатності. Трапляється за вогнищ уражень кори великих півкуль головного мозку і провідних шляхів мозолистого тіла. (Патопсихологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Мартинюк І.А. — Гусятин, 2006. — С. 55–58).