Методи діагностування відчуттів
Методи діагностування відчуттів
Дослідження ролі відчуттів у пізнавальній діяльності людини
Мета дослідження: встановлення відмінності відчуттів від сприймання при тактильному розпізнаванні предметів.
Матеріали та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов’язка для очей, секундомір.
Процедура дослідження
Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться індивідуально.
Завдання першої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів (за словесним описом досліджуваного), викликаних предметами з набору під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.
Перед першою серією досліджуваному зав’язують очі й дають відповідну інструкцію.
Інструкція досліджуваному в першій серії: «Поверніть руку долонею догори. На долоні під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Нічого не торкаючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати. Усе, що будете відчувати, говоріть уголос».
Експериментатор послідовно надає предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред’явлення кожного з них — 10 с. Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.
Завдання другої серії: встановлення особливості тактильних відчуттів за словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його долоню і дозволяється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія досліджень проводиться через дві-чотири хвилини після першої. У другій серії, як і в першій, досліджуваному зав’язують очі і перед тим, як показати предмети набору, дають інструкцію.
Інструкція досліджуваному в другій серії: «Покладіть руку долонею догори. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки».
У другій серії експериментатор пред’являє ті ж предмети із набору, зберігаючи послідовність та тривалість тактильного розпізнавання (10 с) і записуючи словесний звіт досліджуваного у протокол.
Протокол дослідження обох серій експерименту доцільно розмістити на одному загальному бланку.
Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він орієнтувався у впливах на долоню руки, коли було легше розпізнавати предмети і коли складніше.
Обробка та аналіз результатів
Мета обробки результатів — визначення кількості відчуттів, що дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій та в другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання: П1 і П2.
Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величини показників тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється. Як правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому більшість досліджуваних спочатку визначають предмет, називають його (наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.
Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коли немає слуху й зору, розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій зір. Дослід із закритими чи зав’язаними очима можуть використовувати зрячі як спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього способу допоможе переключити увагу і в разі напруженого емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.
Дослідження зорових відчуттів
Мета дослідження: визначення величини абсолютного нижнього порогу зорового відчуття й оцінка гостроти зору.
Матеріали та обладнання: вимірювальна рулетка і 5 стандартних плакатів із зображенням кілець Ландольдта (діаметр кільця 7,5 мм, товщина лінії 1,5 мм, розрив кільця 1,5 мм; важливо, щоб розриви кілець на плакатах були спрямовані в протилежні боки).
Процедура дослідження
Робоча група складається з експериментатора, досліджуваного і протоколіста. Приміщення, у якому проводиться дослідження, повинне бути добре освітленим; довжина приміщення — не менше 6,5 м.
У процесі експерименту досліджуваний, який стоїть спиною до плаката на відстані 6 м, за командою експериментатора повертається і наближається до нього, поки не побачить розриву в кільці. Експериментатор і протоколіст за допомогою рулетки визначають відстань від плаката до досліджуваного, з якої він правильно встановлює місце розриву кілець, і в протоколі записується результат — довжина в сантиметрах. Дослідження проводиться тричі, кожного разу з новим плакатом.
Інструкція досліджуваному: «За Вашими плечима на відстані 6 м встановлено плакат із зображенням кільця з розривом. За моєю командою поверніться до нього і поступово наближайтеся. Коли побачите розрив, зупиніться».
У протоколі дослідження фіксуються самопочуття досліджуваного, а також результати трьох спроб. Якщо результат варіює в межах, більших за метр, то необхідно зробити ще одну спробу.
Обробка та аналіз результатів
Показником нижнього абсолютного порога зорового відчуття є середній результат трьох серій:
де Р1, Р2, Р3 — величини відстаней, з яких досліджуваний правильно визначав характер розривів у кільці відповідної серії.
Чим більша відстань, з якої досліджуваний побачив напрямок розриву, тим нижчий і, отже, кращий абсолютний поріг зорової чутливості та, відповідно, вища зорова чутливість.
Оцінка гостроти зору робиться за допомогою таблиці.
Якщо розрив визначено досліджуваним з відстані 5 м, то кут розрізнення дорівнює одному градусу, а зір перебуває в діапазоні середніх показників.
Якщо гострота зору має показники 1, 2, 3 бали, то це свідчить про ослаблення зору. У цьому разі, окрім звернення до офтальмолога, важливо, щоб досліджуваний проаналізував стан власного здоров’я і звернув увагу на режим праці та відпочинку, на чергування фізичної і розумової праці.
Дослідження м’язово-суглобових відчуттів
Мета дослідження: визначення величини й оцінка нижнього порогу розрізнення м’язово-суглобових відчуттів.
Матеріали та обладнання: набір пластин неоднакової ваги в грамах, аркуші паперу розміром 5*5 см і пов’язка для очей.
Процедура дослідження
Дослідження проводиться в групі, яка складається з трьох осіб: експериментатор, досліджуваний, протоколіст. У кімнаті для лабораторних занять одночасно можуть проводити свої дослідження кілька груп за умови, що кожна розташовується на відстані не менше 2,5 м від інших.
Досліджуваному одягають на очі пов’язку, пропонують витягнути руки вперед, не напружуючи їх, долонями догори. На долонях лежать аркуші паперу, на них потім експериментатор кладе важки вагою 4 і 5 г. Завдання досліджуваного: визначити, в якій руці важчий важок. Потім послідовно додають 1-, 2- і 3-грамові важки, поки досліджуваний не зможе встановити різницю у вазі. Дослід повторюють мінімум тричі. Якщо руки в досліджуваного втомлюються, то йому треба дати відпочити протягом 1,5–3 хвилин після відповідного досліду. В кожному досліді руки, на які кладуть початкові 4- та 5-грамові важки, міняють.
Інструкція досліджуваному: «На Ваші долоні буде покладено важки. Із зав’язаними очима визначте, в котрій з Ваших витягнутих рук більша вага».
Обробка та аналіз результатів
Показником шкірно-суглобової чутливості в розрізненні маси є середній результат кількох дослідів. Для отримання показника спочатку для кожного досліду встановлюють різницю між вагою у правій та в лівій руці, яку визначив досліджуваний. Потім вираховують показник порога розрізнювальної чутливості за формулою:
Оцінку чутливості в розрізненні ваги визначають за даною методикою та за критеріями таблиці.
Чим вищий оцінний бал, тим краща шкірно-суглобова чутливість досліджуваного.
Тренування чутливості до розрізнення ваги виробляє звичку усвідомлювати власні відчуття, що часом приводить до поліпшення результатів.
Прийоми розвитку відчуттів
Зорові
Йдеться про те, щоб навчитися спостерігати і відбирати потрібну для себе інформацію.
Вправа 1
Сядьте біля вікна й подивіться на небо, покрите хмарами. Сконцентруйте свою увагу саме на хмарах. Вивчайте їх форму, колір, напрям їх руху. Не думайте більше ні про що, окрім як про хмари. Якщо ви починаєте відволікатися, то намагайтеся повернути свою увагу і думки знову до хмар. Припиніть вправу, як тільки помітите, що ви вже більше не в змозі довго утримувати свою увагу на хмарному небі.
Уявіть собі, що ви знаходитеся на крихітному клаптику землі посеред безбережного океану. Ніщо навколо не відволікає вас.
Вправа 2
Подивіться з вікна. Виберіть будь-який об’єкт (наприклад, сусідній будинок) і уважно розгляньте його, не упускаючи ніяких деталей. Потім сядьте, закрийте очі, розслабтеся і уявіть собі цей будинок. Намагайтеся тримати у себе в мозку картинку цього будинку якомога довше. Коли ваша увага почне слабшати, розплющіть очі і порівняйте будинок, створений у вашій уяві, з оригіналом за вікном.
Вправа 3 (можна проводити в будь-яких умовах: чи то ванна кімната, чи то майстерня, шезлонг на терасі).
Сядьте за свій робочий стіл і вивчіть його поглядом до дрібниць: комп’ютер, телефон, стосик паперів, фото. Заплющіть очі, розслабтеся і уявіть своє робоче місце, якомога докладніше, кожен предмет, їхні кольори, форми предметів; матеріали, з яких вони зроблені. Коли ви повністю відновите свій робочий стіл у себе в голові, розплющте очі й порівняйте цей образ з оригіналом.
Вправа 4
Візьміть фотоальбом або набір будь-яких картинок. Розташуйтеся зручно в кріслі або на дивані. Відкрийте будь-яку зі сторінок. Наприклад, сторінку з найулюбленішими фотографіями у фотоальбомі. Подивіться мигцем на одну з фотографій. Закрийте очі. Відтворіть у себе в голові цю картину повністю. Потім знову розплющте очі, погляньте на фото, заплющіть свої очі. Повторюйте ці дії.
Слухові
Наступні вправи допоможуть вам навчитися відсівати з потоку звуків тільки потрібні.
Вправа 1
Відчиніть вікно у своїй квартирі і прислухайтеся уважно до звуків міста. Спробуйте виокремити із загального потоку звуків деякі (шум проїжджаючих машин, голоси перехожих, шум з будівельного майданчика, щебет птахів, шелест листя тощо), концентруйтеся по черзі на кожному звуці. Спробуйте затримувати свою увагу на кожному звуці якнайдовше.
Вправа 2
Поставте диск з класичною музикою. Але цього разу насолоджуйтеся не красою симфонії, а зверніть увагу на окремі музичні інструменти. Наприклад, виокремте тільки духові інструменти, а потім смичкові і так далі.
Вправа 3
Увімкніть телевізор, знайдіть канал, по якому транслюють програму новин. Вийдіть в сусідню кімнату і слухайте голос диктора. З кожним етапом збавляйте звук телевізора, щоб складніше було чути голос.
Інший варіант тренування слуху: візьміть порожні чорні коробочки з-під фотоплівки. Заповніть їх різними предметами (цукром, горохом, рисом, канцелярськими кнопками). Щільно закрийте їх. Потім потрусіть кожну з них і спробуйте вгадати за звуком, що знаходиться усередині.
Вправа 4
Прислухайтеся до будь-якого одноманітного, однотонного звуку (наприклад, до мірного цокання годинника). Сконцентруйтеся на цьому звуці, утримуйте на ньому свою увагу якомога довше.
Дотикові
Свою здатність відчувати ви можете натренувати тільки із зав’язаними очима. Тому у вас під рукою має бути темна непрозора хустка.
Вправа 1
Відкрийте платтяну шафу, закрийте (зав’яжіть пов’язкою) очі. По черзі беріть в руки різні речі, помацайте тканину. Спробуйте визначити, з якої вони тканини? Колючі або м’які, щільні або тонкі?
Вправа 2
Сядьте за свій робочий стіл і зав’яжіть очі. Беріть по черзі різні предмети, які знаходяться на столі, обмацуючи їх. Визначте, що це за предмети і з чого вони зроблені. Яку вони мають форму і вагу? Що ви відчуваєте, коли доторкаєтеся до цих предметів? Виконуючи цю вправу, тримаєте свої очі зав’язаними.
Вправа 3
Пройдіть із заплющеними (зав’язаними) очима у свою кімнату. Визначте мету — наприклад, узяти з полиці певну книгу.
Нюхові
Як і у випадку зі слухом, мова тут йде про здатність виокремити окремі запахи.
Вправа 1
Поставте перед собою чашку з різними фруктами. Заплющіть очі й схиліться над чашею. Спробуйте визначити кожен із видів фруктів за запахом. Це апельсин, а це — груша…
Вправа 2
Пройдіться по квартирі, принюхуючись до запахів, що панують у ній. Чим пахне в коридорі, чим — в кімнаті, чим — у ванній кімнаті, а чим — на кухні? Де пахне чимось, а де відчуємо аромат чистячих засобів?
Смакові
Існує більше смакових якостей, ніж просто солодкий смак, кислий, гіркий. Спробуйте самі!
Вправа 1
Який на смак шоколад? Він просто солодкий або є ще якісь смакові якості, які складно визначити? Скуштуйте, наприклад, шоколад, фрукти або напої. Які вони на смак, і як можна їх описати? Вправа 2
Визначте свої улюблені страви і спробуйте описати смакові якості кожної із них.