Тестові завдання для перевірки знань
Тестові завдання для перевірки знань
1. Продукт соціально-історичного розвитку, свідомий суб’єкт, що посідає певне становище в суспільстві та виконує певну соціальну роль, — це:
а) індивід;
б) особистість;
в) індивідуальність;
г) протагоніст.
2. Неповторне поєднання психологічних особливостей людини, яке складають її своєрідність, відмінність від інших людей, характеризує людину як:
а) особистість;
б) індивіда;
в) індивідуальність;
г) суб’єкта.
3. Окрема жива істота, представник людського роду, — це:
а) індивід;
б) індивідуальність;
в) суб’єкт;
г) особистість.
4. Конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями; соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку, — це:
а) індивідуальність;
б) суб’єкт;
в) особистість;
г) індивід.
5. Поняття, яке поєднує в єдине ціле біологічне начало та соціальну сутність людини, — це:
а) особистість;
б) суб’єкт діяльності;
в) індивідуальність;
г) індивід.
6. Кого із зазначених нижче можна назвати особистістю:
а) злочинця;
б) немовля;
в) розумово відсталу людину;
г) людину-«Манглі».
7. Оптимістичний погляд на природу людини, віра в можливість розквіту кожної особистості, за умови надання їй можливості обирати свою долю і спрямовувати її, характерні для:
а) психоаналізу;
б) гуманістичної психології;
в) біхевіоризму;
г) гештальт-психології.
8. Словесно зафіксоване й відносно узгоджене уявлення людини про себе, — це:
а) самооцінка;
б) «Я»-концепція;
в) «Я»-ідеальне;
г) «Я»-професійне.
9. Найменш широким за змістом є поняття:
а) суб’єкт діяльності;
б) особистість;
в) індивід;
г) індивідуальність.
10. Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві — це:
а) суб’єкт діяльності;
б) особистість;
в) індивід;
г) індивідуальність.
11. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що соціально-психічні якості людини детерміновані біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу, а відтак і процесу виховання:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
12. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що духовні якості людини, закладені в зародковій речовині, передаються спадково, а тому фізичний та психічний розвиток людини є проявом кількісного зростання спадкових задатків:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
13. Представники якої концепції розвитку особистості перебільшують ролі біологічних чинників стосовно соціальних та культурних:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
14. Представникам якої концепції розвитку людини належить думка про однакову роль як біологічних, так і соціальних факторів у становленні особистості:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
15. Представники якої концепції розвитку людини заперечували вплив біологічних факторів, надаючи перевагу соціальним: душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки і формується лише під впливом середовища й виховання:
а) соціологічної;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
16. Які учені є прихильниками твердження, що природа людини не біосоціальна, а більш специфічна: поняття «Людина» співвідноситься із поняттям «культура», де біологічне і соціальне знаходяться в перетвореному (соціалізованому, окультуреному) вигляді:
а) Л. Губерському, В. Андрущенко, М. Михальченко;
б) Ж. Моно, Т. Добжанському, Е. Майру;
в) Р. Декарту, Ж. Ламетрі, I. Канту;
г) Р. Тріверсту, Е. Фромму, Б. Скіннеру?
17. Згідно з підходом А. Петровського, внутрішньоіндивідна (інтеріндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
18. Згідно з підходом А. Петровського, інтраіндивідна підсистема
структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
19. Згідно з підходом А. Петровського надіндивідна (метаіндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
20. Система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активність особистості, - це:
а) вольова комунікативність;
б) сенситивність;
в) спрямованість;
г) інтерактивність.
21. Основними проявами спрямованості є:
а) темперамент, характер, здібності;
б) потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань;
в) відчуття, сприймання, пам’ять, мислення;
г) воля, емоції, почуття.
22. Саморегуляцію розрізняють за типами:
а) діяльнісний, операційний, когнітивний, процесуальний;
б) гіпертимний, демонстративний, педантичний, збудливий;
в) морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний, імпульсивний;
г) генетичний, структурно-функціональний, динамічний, когнітивний.
23. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: позитивний тип, здатний на пориви та значні звершення. Така людина здатна домогтися соціально й особистісно значущих цілей попри будь-які труднощі, її здібності використовуються на повну силу і завдяки цьому розвиваються:
а) морально-вольовому;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
24. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: асоціальний тип, цілісний у своїй аморальності, розумний у визначенні способів досягнення намірів:
а) морально-вольовому;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
25. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: людина пасивна й байдужа до всього, легко піддається навіюванню, залишаючись бездіяльною:
а) морально-вольовому;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
26. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: люди від природи обдаровані, але їхні здібності не розвиваються і не використовуються через пасивність, не можуть змусити себе працювати, долати труднощі, боротися з перепонами, домагатися реалізації поставленої мети:
а) інертному;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
27. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: у людини багато сильних бажань, захоплень, але вона діє нерозважно через недосконалість механізму зіставлення спонукань із реальною ситуацією та особистими переконаннями:
а) інертному;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
28. Якому елементу структурної моделі особистості (З. Фройд) притаманна така характеристика: функціонує виключно у несвідомому та тісно пов’язане із примітивними, інстинктивними аспектами особистості; не знає законів і правил, вільне від будь- яких обмежень, сповідує «принцип задоволення»:
а) Суперего;
б) Ід;
в) Его;
г) Мандала?
29. Якому елементу структурної моделі особистості (З. Фройд) притаманна така характеристика: відповідає за прийняття рішення та задовольняє бажання у відповідності з обмеженнями, які існують у зовнішньому світі, підкорюється «принципу реальності», забезпечує самозбереження організму:
а) Суперего;
б) Ід;
в) Его;
г) мандала?
30. Теорія, яка підкреслює неусвідомлювані психічні або емоційні мотиви як основу людської поведінки:
а) гуманістична;
б) процесуальна теорія;
в) психодинамічна;
г) прагматична.
31. Ідея З. Фройда про те, що людям притаманне прагнення саморуйнування та смерті, яке виражається через агресію:
а) принцип задоволення;
б) самість;
в) лібідо;
г) Танатос.
32. Особлива регуляторна система, яка використовується особистістю для переборення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують їй, називається:
а) психологічний захист;
б) рівень домагань;
в) мотивація;
г) перцепція.
33. Псевдовиправдовування власних вчинків і поведінки називається:
а) проекцією;
б) раціоналізацією;
в) сублімацією;
г) витісненням.
34. Захисний механізм, який полягає в тому, що людина не помічає неприємних для неї фактів і подій, називається:
а) сублімацією;
б) витісненням;
в) запереченням;
г) раціоналізацією.
35. Захисний механізм, який полягає у спрямуванні негативної енергії у позитивне русло, називається:
а) раціоналізацією;
б) сублімацією;
в) витісненням;
г) проекцією.
36. Захисний механізм, що проявляється в позбавленні індивіда від загрозливих переживань, викликаних оточенням, шляхом відгородження від їхнього існування:
а) сублімація;
б) проекція;
в) заміщення;
г) заперечення.
37. Приписування іншим людям власних намірів чи бажань називається:
а) витісненням;
б) проекцією;
в) раціоналізацією;
г) сублімацією.
38. Термін, уведений З. Фройдом для пояснення ідеального психічного здоров’я. Такий тип характеру зустрічається в індивіда (який володіє нормальною сексуальністю) здатного до інтимних стосунків з іншими та робить свій внесок у суспільство завдяки продуктивній праці:
а) фалічний характер;
б) анальний характер;
в) генітальний характер;
г) оральний характер.
39. Хто із вчених звернув увагу на порядок народження дитини в сім’ї (первісток, єдина дитина, середня дитина, остання дитина) як основну детермінанту її установок, що визначають стиль життя особистості:
а) А. Адлер;
б) З. Фройд;
в) К. Хорні;
г) Е. Еріксон?
40. Теорія особистості К. Юнга, за якою особливого значення набувають внутріособистісні сили особистості й прагненню до самості (індивідуальності) за допомогою процесу індивідуації:
а) біологічна;
б) аналітична;
в) психоаналіз;
г) когнітивна.
41. Якому вченому належить думка про типи особистісної орієнтації: екстраверсії і інтроверсії:
а) Е. Еріксону;
б) К. Хорні;
в) З. Фройду;
г) К. Юнгу.
42. Найглибший рівень особистості, що містить спогади й образи, передані в спадок від наших предків (К. Юнг):
а) самість;
б) Ід;
в) мандала;
г) Суперего.
43. Розвиток у напрямку самореалізації за допомогою інтегрування різних елементів особистості К. Юнг називає терміном:
а) індивідуація;
б) мандала;
в) антагогнізм;
г) персервація.
44. Архетип у теорії К. Юнга, що стає центром структури особистості, коли всі суперечливі сили усередині особистості інтегруються в процесі індивідуації, що допомагає індивіду досягти самореалізації:
а) самість;
б) самоактуалізація;
в) контент-аналіз;
г) патерн.
45. Хто із вчених стверджував, що згідно епігенетичному принципу людина у своєму розвитку проходить через незмінну послідовність універсальних для людства стадій. Кожна стадія супроводжується кризою, обумовленою біологічним дозріванням і соціальними вимогами:
а) А. Адлер;
б) К. Роджерс;
в) Е. Еріксон;
г) Дж. Роттер.
46. Сформульована Е. Фроммом теорія особистості, у якій підкреслюється роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних і антропологічних факторів у розвитку й формуванні характеру індивіда:
а) гуманістичний психоаналіз;
б) соціально-когнітивна теорія;
в) феноменологія;
г) біхевіоральна теорія.
47. У теорії К. Хорні — всепоглинаюче почуття самотності й ізоляції у ворожому світі:
а) базальна довіра;
б) базальна ворожість;
в) базальна тривога;
г) базальна заздрість.
48. Філософське положення Дж. Келлі про те, що люди здатні до перегляду або зміни своєї інтерпретації подій відноситься до:
а) конструктивного альтернативізму;
б) когнітивної теорії;
в) концепції соціального научіння;
г) теорії гуманізму.
49. Теорія особистості, що надає особливого значення процесам мислення, усвідомлення, судження в розумінні поведінки людини:
а) диспозиційна;
б) психодинамічна;
в) когнітивна;
г) гуманістична.
50. Прагнення особистості до найвищої реалізації свого потенціалу — це:
а) інверсія;
б) самоактуалізація;
в) інгібіція;
г) конгеніальність.